середу, 16 червня 2010 р.

Hong Kong 2010



На початку червня 2010 р. Б. дві групи МВА МІМ-Київ брали участь в програмі "Doing Bisuness in/with China". Під впливом вражень були написані РЕКОМЕНДАЦІЇ для учасників майбутніх стажувань в Гонконгу. Відгуки на внутрішній мережі МІМу спонукали мене опублікувати детальніші коментарі, що я й роблю нижче. Прошу зважити, що це виключно мої особисті враження, які можуть відрізнятися від вражень інших учасників!
В підсумку частини днів "щоденника" ви знайдете посилання на статті з підсумками бізнес-зустрічей, аналітикою стану азійського ринку тощо. Всі запитання та зауваження можете адресувати особсто мені на pespective.m@gmail.com.

Welcome to Hong Kong!

РЕКОМЕНДАЦІЇ
для учасників стажувань в Гонконгу

Якщо наступного року вам випаде унікальна можливість взяти участь в міжнародному стажуванні в Гонконгу – навіть не сумнівайтесь! Повірте, ви отримаєте справді незабутні враження! А щоб зробити вашу подорож максимально комфортною та корисною (для вас), пропонуємо скористатися порадами, викладеними нижче.

Передовсім, Вам слід запастись непромокальними плащами або накидками та гумовими чобітьми. Навіть якщо у всьому Китаї буде сонце, особисто вас буде поливати як із відра, з перервами на сніданок, обід і вечерю.

Про парасолі не варто турбуватися! По-перше, кожен з готелів, де ви будете зупинятися, має їх так багато, що вони використовують будь-який натяк на дощ, щоб їх позбутися (але туристи все одно приносять назад!) По-друге, це все одно не допоможе, бо завжди знайдеться хтось, хто забув, не взяв, кому просто приємно тримати вас попід руку, а тому ви все одно змокнете.

Щоб вас не заливало, для поселення варто використати поверхи не нижче 14. Мешканці номерів, які закінчуватимуться на 8 і 9, отримають додатковий бонус – впродовж всього стажування в них буде вдосталь грошей на будь-які власні (і ваші) потреби.

В даній подорожі немає абсолютного значення наявність паспорту чи візи, вас все одно впустять. Правда, не відомо, чи випустять назад, але це вже пригоди, яких вам так бракує! Будьте уважні в придбанні турецького шоколаду, китайських годинників та споживанні харчів місцевого приготування.

Ночами учасників стажування чоловічої статі буде відвідувати Муза. Щоб не виникало конфліктів, переконайтеся, що це не преставниця іншої групи!

На 5 день можете зробити зарядку - вона вам не зашкодить. Шостого дня всіх схудлих більш як на 5 кг не пустять на ряд атракціонів в Ocean Park.

Ні за які гроші не їдьте на Макао! (якщо не думаєте про себе, то подумайте про Макао). Але якщо ви все ж таки вирішили відвідати цей острів, врахуйте, що через високу вартість землі та, відповідно, складських приміщень, запаси життєвонеобхідних товарів розраховані максимально на 1-2 доби для всіх мешканців та гостей Макао!

Найкраще місце для відпочинку на вихідні – Пік Вікторії; так у вас буде більше шансів побачити весь Гонконг!

І наостанок. Якщо вам випаде нагода відвідати Термінал, подбайте щоб щонайменше один з контейнерів пішов у правильному напрямку. Тоді на наступному модулі вам буде з чим згадати цю незабутню подорож!

29 червня 2010 р. Б., день до побачення з Гонконгом

Найважливіша подія цього дня – ВСІ Є! І навіть Володя Данченко встиг! І не тільки встиг, але й був першим! Це справді важливо, якщо врахувати, що він проспав свій потяг з Дніпропетровська..

Друга не менш важлива подія – ВСІ щасливо приземлилися в Стамбулі і сіли в літак до Гонконгу! (П. С. Це не менш актуально! Забігаючи наперед - назад разом повернулося 45 з 52; решта помандрували хто на Балі, хто в Камбоджі чи Шанхай, хтось затримався у Стамбулі...)

Переліт був дещо складний, більше через свою тривалість. Мали нагоду куштувати страви турецької кухні в Стамбулі, але не кожен зміг «подолати» зелений перець:)

30 травня 2010 р. Б., день перший

Гонконг зустрів (як нас і попереджали) проф. Вонгом, його делікатною (у всіх відношеннях) помічницею Ірен (а це була несподіванка:), теплим і неймовірно «густим» повітрям. Хто має проблеми з диханням – мусите це врахувати, перший день буде складним, подбайте про відповідні ліки, але далі організм адаптується.

Вечеря в невеличкому італійському ресторанчику близько нашого готелю була приємним перепочинком; нам навіть трапився офіціант з Ростова-на Дону, який не забув російської.

Передбачливість проф. Вонга приємно здивувала: він подбав про телефонні картки місцевого оператора мобільного зв’язку для кожного і обмін валюти по кращому курсу, ніж можна розшукати в ближчих канторах!

По вечері в декого ще були сили піти помандрувати містом, але ми з Наташею (моя сусідка по кімнаті) пішли милуватися панорамою з вікна нашого номера. Добраніч!

31 травня 2010 р. Б.

Трохи про Гонконг. Виявляється, це одне з найбезпечніших міст світу, і ми в цьому переконалися: Борис забув сумку з документами на пляжі, а коли за годину згадав і повернувся, то вона чемно на нього чекала.

Рух лівосторонній, як в Англії (колишня Британська колонія), вулички дуже вузькі, що трохи страшно, коли довкола височенні будинки. Ввечері все освітлено, але не ліхтарями, - на певній висоті до будинків кріпляться лампи як прожектори, спрямовані вниз.

Дахи не надто високих (бл. 10 поверхів) будинків активно використовують для сушіння білизни (натягають шнурки), відпочинкових майданчиків або… басейнів.

Місцевий транспорт – це окрема історія! Почну з того, що в схожому до наших «неоплані» помістили 5 крісел (2+3) в ряд, тому, коли на одне сидіння сідає хтось хоч трохи більший за мене, інший поряд поміщається тільки наполовину! Так і їздимо…

А ще тут повно двохповерхових рейсових автобусів, навіть є єдиний в світі двохповерховий трамвай. Народу на вулицях справді так багато, як ми бачили на фото перед дорогою. Справа в тому, що в місті живе всього 7 млн. осіб! На вулиці головне не загубитися, тому реально ходимо парами і тримаємося купи…

Сьогодні побували:

1) на Піку Вікторії – гора, на яку добиралися фунікулером (це набагато довше і вище, ніж в Києві); на окремих ділянках шляху нас просто втискало в дерев’яні сидіння! Кут підняття – 27%; на горі «сиділа» хмара, тому довкола нічого не було видно, на жаль;

2) на найпопулярнішому пляжі, там ще такі жовті буї – виявляється, від акул…; намочили ноги в Південнокитайському морі! – але акул не бачили;

3) в німецькому ресторані – зупа-пюре з гарбуза, стейк з картоплею… (нормальна їжа!!!)

4) на Shopping Moll – велика вулиця-базар, щось як в нас, дуже схоже;

5) наостанок їздили до найстарішого храму, але я була вже така втомлена, що особливого захоплення не відчула;

6) вечеряли в ресторані, який крутиться, на 66 поверсі; він реально крутиться!!! Виходить так, що за годину ти можеш оглянути весь Гонконг зверху, не встаючи із-за столу! Щодо харчів… не хочу вас засмучувати, а от фонтан з шоколадом – це щось!

01 червня 2010 р. Б.

Перший «офіційний» день. Дуже важливо було не запізнитися, бо вчора постійно хтось добігав. Хотілося замовити шубу – в приміщенні надто холодно від кондинціонерів. Що з того, що на вулиці під +30!!!

Проф. Вонг дуже постарався з організацією нашого побуту. Виглядає, що китайці надзвичайно пишаються своєю кухнею, і намагаються вгостити нас всім, чим тільки можна!
Сьогодні мали напівкитайський обід (напів тому, що страв була тільки 8, а має бути 12?). Під час обіду мали живу музику – 2 дівчини грали на народних інструментах. Довідалися, що в китайській нотній грамоті тільки 5 нот, а записуються їх не на лініях, а якось буквами і крапочками біля них.

В програмі мали оглядову лекцію про Гонгонг і Китай, Фен Шуй та особливості реєстрації бізнесу в азійському регіоні. Ввечері поїхали вечеряти в ресторан JUMBO, який стоїть на воді на відстані кількох десятків метрів від берега. «Допливали» в чомусь, схожому на великий човник.

Мали «чисто китайську» вечерю, спробую «намалювати» найбільш новітнє для нас.
Іли зупу з плавників акули — смакувало! Щоправда, я на пораду сусіда додала якогось соусу – і майже «дихала вогнем». «Голубці» з тушеними кальмарами і креветками, які пахли як наша кров’янка, холодець з кокосу – ми це так назвали – смакували не кожному.

Додатково про цей день за http://www.mim.kiev.ua/press/news/2010/1689/

02 червня 2010 р. Б.

Мали сьогодні три зустрічі в різних компаніях. Були жахливо спізнені через те, що дехто прокинувся тільки тоді, коли їм… подзвонили з автобуса…

1) Делойд, міжнародна консалтингова компанія, яка має також своє представництво в Києві; в Гонконгу в них найбільший офіс в світі, займає 6 поверхів хмарочоса, де працює бл. 3000 осіб;

2) Гонконгзька фондова біржа, яка «перепускає» щодня до 60 міліардів доларів; якщо пам’ятаєте, це те місце, де біржеві маклери купують і продають акції (можна бачити в голівудських фільмах).

Вечеря вже мало здивувала.
Довідалися, що гігантська тарілка, яку ставлять на столі (на неї виставляються страви і вона крутиться по колу) називається «Лінива Сюзен» - бо не треба вставати і тягнутися, щоб досягнути страву!
Коли китайці «цокаються», то дзенькають шклянками до цієї тарілки (бо не можуть дотягнутися до інших, стіл круглий і великий, за нього сідає бл. 10 осіб) і говорять «Суши бокал!» (китайською, звичайно).

З новенького куштували:
- китайське вино з рису, яке подають гарячим в маленьких керамічних «склянках»;
- качку по-пекінськи; її приносять цілою, при всіх нарізають, шматочки загортають з тоненько струганою цибулькою і нарізаним свіжим огірочком в «міні-лаваш» з рисової муки і так їдять, як налисник;
- китайський торт, який їдять тільки на день народження – складно описати, що це, але всім стало шкода іменинників;
- китайський десерт, приготований з… квасольки;
- китайські гриби 2 видів в якомусь соусі, один смакував як переварений кальмар;
- свинка! — має манюній шар жиру, вони засмажують шматочки сала з м’ясом разом із шкіркою – смакота!

Була ще величенька біла риба в чорну плямку, яку (після того, як її принесли цілою і розкулупали) я просто не змогла їсти…

Днями хлопці гостили соком з мякоттю з… алоє! Шкода, що не можу захопити із собою! Таке враження, що тут роблять сок з усього!

Додатково за http://www.mim.kiev.ua/press/news/2010/1692/

03 червня 2010 р. Б.

Сьогодні мали «лекції» в Harbour Grand Hotel, хвилин 10-15 від нашого. Стеля там щонайменше вдвічі вище, вхідні двері відкривають справжнісінькі індуси в чалмах – певно для того, щоб ти відчував себе раджою?

Почалося все з подарунків, так що маю тепер справжній китайський «піджак». Потім в кращих китайських традиціях було вигнання злого духа – це, якщо пам’ятаєте, в мультиках танцює дракон кольоровий? От щось таке, тільки дракон маленький, з двох людей – але було захоплююче!

Зустрічі навіювали сон (де була наша ніченька!), але люди були цікаві. Зокрема, проф. Вонг привіз із Сан-Франциско виконавчого директора Polywell Computers, Inc., який демонстрував якісь новинки, що зацікавили наших хлопців.

Вечір був вільний, і ми пішли знайомитися з 2-поверховим трамвайчиком і метро. Нічого особливого, хіба що Борис в трамвайчику не поміщався (у висоту).
Що цікаво в метро – в них просто неможливо впасти під колеса потяга, бо весь парапет закритий склянною стіною з розсувними дверима, які відкриваються, коли поїзд вже зупинився. З точки зору безпеки – просто супер! Хоча, насправді, це придумано, щоб метро не затоплювало під час тайфунів, які тут починаються в липні. І ще є табло в салоні, яке показує весь маршрут і де саме зараз перебуває потяг!
Ще одна особливість тутешніх вулиць – пішохідні переходи обладнані звуковими сигналами, щоб люди, які недобачають, могли безпечно переходити вулицю!

04 червня 2010 р. Б.

По дорозі на першу зустріч довідалися про місцеві кладовища. Через вартість землі в самому Гонконгу можна орендувати місце під поховання за 1 млн. місцевих доларів (= грн.) на… 7 років. Потім – викопують і кремують…

Сьогодні були в Cyberport – місцева «Силіконова долина», там розміщені офіси провідних компаній світу. Часу вистачило на:

1) Naxos – найбільший в світі «дистрибютор» класичної музики, єдиний провайдер для основних; компанія заснована у 1973 р.; у 1996 р. відкрили перший в світі он-лайн магазин; електронна бібліотека записів сягає 43 тис. дисків; 300 тис. передплатників тільки в США!; гімни, які виконують на Олімпіадах, диски, які додаються до спеціалізованих видань – все це ліцензоване Naxos); слухати гімн України так далеко від дому було особливо зворушливо…

2) регіональне представництво FedEx Express, де реально вважають своїм основним капіталом людей!!! Вражаюча логістика!

Пізніше відвідали одну з провідних рієлтерських компаній світу CBRE. Ціни на місцеву нерухомість вражають! Тут ви не придбаєте квартири менш як за 1 млн. місцевих доларів (нагадую, = грн.), і то це буде щось дуже манюсіньке, з виглядом на сусідній хмарочос. А так пересічна вартість житла – від 10 і більше млн. Про оренду краще не питати, подекуди вона сягає 1500 амер. дол. за 1 м річно (в цій «ваговій категорії» Гонконг посідає 2 місце в світі).

А ввечері мали міні-круїз на кораблику-ресторані. Їжа вже не вражає, бачили лазерне шоу (коли з навколишніх хмарочосів різнокольорові промені роблять різні «піруети»), була можливість потанцювати! Єдина незручність: в самому ресторанчику жахливо хододно від кондиціонерів, а виходиш на палубу, і немовби потрапляєш в сауну. В декого здоров’я вже не витримує…

А ввечері у Victoria Park закінчився мітинг на спомин подій 1989 року в Пекіні, коли влада кинула танки на студентів. Тисячі учасників не дивують, якщо згадати, що в Гонконгу 7 млн. мешканців. Звичайно, молодь, яка зібралася сьогодні, не пам'ятає тих подій, та й тут (як я думаю) не так вже й багато людей, які жили в тодішньому Китаї. Але сотні осіб, які "танцюють" Тай Чі при прожекторному освітленні вражає!!! (було бл. 22.30) Особисто мені згадалося голодування в підтримку китайських студентів в Івано-Франківську - ніби повернулася в часі...

Додатково на http://www.mim.kiev.ua/press/news/2010/1694/

05 червня 2010 р. Б.

Сьогодні – день відпочинку. Думали о 9 ранку виїхати в Ocean Park, але заледве наша перша «купка» вибралася бл. 11.00 (відповідно, інші підтягалися поступово).

Ocean Park – велетенський парк розваг з «вкрапленнями» мешканців тваринного та водного світів. Він має дві частини, нижню і верхню.

В нижній можна побачити великих панд та Red Panda Hong Kong, оглянути довколишні землі з повітряної кулі. Для дітей – справжнісінький рай! Тут розміщено багацько різноманітних атракціонів, на всі смаки.

На верхню частину є два шляхи:

1) канатною дорогою Sky Line в прозорих кабінках – враження незабутнє! Тебе не просто піднімають на гору; канатна дорога йде довкола гори над доволі крутим схилом, краєвид на море, гори ін. просто фантастичний!

2) Ocean Express – щось схоже на фунікулер, але під землею; нічого особливого, хіба те, що стеля має екрани, і під час спуску чи підйому на них транслюються записи життя водного світу з різними звуками; цей шлях ми вибрали для повернення.

Спробували (з незнаного) водяні гірки в човні, який нагадує «облагороджене» корито; висіли звідти мокрющі!

Бачили:
- медуз – там цілі акваріуми того добра;
- різних скатів, гігантських черепах, рибок розміром з мого Олексу, якщо не більше;
- морських котиків;
- індусів, негрів, китайців, арабів цілими сім’ями…

П. С. З курінням всюди біда – для курців. Місця обмежені переважно смітярками, штрафи в окремих місцях сягають 5 тис…

06-07 червня 2010 р. Б.

Я об’єднала два дні, бо вони минули як один з невеликою перервою на дрімання.

В неділю вранці ми помандрували на Макао. Проф. Вонг – надзвичайна людина! – замовив 2 автобуси, один з яких забрав валізки з основними речами до готелю на п/о Колун (це частина Гонконга), де ми мешкатимемо після повернення. Так що з собою ми брати тільки найнеобхідніше, щоб не возити туди-сюди зайвого.

Сталося чудо – всі зібралися вчасно! Щоправда, дехто відправив всі свої речі на Колун (Паша), а дехто з усім приїхав в Макао (таких було більше). Це вже потім ми довідалися, що хлопці повернулися до готелю 1-2 год. перед від’їздом…

В порту пообідали в жокейському клубі Макао; попередньо двоє з наших «поставили» на якихось коней, тому із зацікавленням спостерігали за скачками (там є пряма трансляція).

Потім була швидка процедура проходження паспортного контролю і подорож на паромі. На жаль, бути на вікритій палубі там не дозволяється – певно, через значну швидкість (досить вражало, коли ми просто «пролітали» попри численні острівці). Хитавиця заколисувала, так що більшість дрімала. Через годину ми були на Макао і бл. години (!) чекали на оформлення візи, яка коштувала кожному з нас по 100 гонконгських гривень.

З порту є трансфери (безкоштовний транспорт) до всіх довколишніх готелів. Якщо маєш бажання подивитися на інші, приїжджаєш до порту на «своєму» автобусі – і пересідаєш на інший.
Вперше зустрілася з терміном «шатл» по відношенню до автобусів (для вертольотів вони додають Sky!) Ми поїхали до готелю двома шатлами (в одному не поміщалися).

Мешкали в The Venetian (Венеція), стилізованому під справжню Венецію (http://en.wikipedia.org/wiki/The_Venetian_Macao). Будівля – велетенський готельний комплекс, практично міні-місто, з 3 тис. номерів, 50 ресторанами, кав’ярнями, фаст-фудами, 330 магазинами, 5 басейнами під відкритим небом… Всередині розміщена також Cotai Arena, яка вміщує 15 тис. глядачів; як нам розказували, тут відбувалися змагання МВА (?), концерти Селіо Діон і т. п.

Ззовні і в самому комплексі відтворено вулиці Венеції в натуральну величину, є навіть канал з мостом, водою і гондолами. І не просто будівлі, але в самому приміщенні створено ілюзію справжнього неба!!!

Тут навіть є «розмовляючі» ліфти! Як я розумію, для людей, що недобачають, голос оголошує номер поверху англійською і китайською.

Ігрові автомати, столи ін. сконцентровано на великій площі в центральній частині (куди, відповідно, ведуть всі дороги і — не пускають дітей).
Наш з Наташею номер цього разу на 18 поверсі, хоча з вікна нема на що особливо дивитися. Ми живемо в східній вежі, яка має 36 поверхів (про інші якось не дізнавалася, а The Park Lane мав 27). В середині асоціація зі Сходом однозначна — клацніть на http://www.venetianmacao.com/en/show/our_suites.

Ввечері в неділю пішли на шоу «Zaja» Cirque du Soleil (казали, що як у Лас Вегасі, http://www.venetianmacao.com/en/show/zaia). Про це також краще розповідати «вживу»; схоже на цирк, але без звірів і з використанням мистецької комбінації світла, декорацій, живої музики і співу (але технічно вражають тільки окремі номери). Зал - !!!

Завершили неділю (і розпочали понеділок) святкуванням дня народження Іри Пархомчук на відкритій терасі, розійшлися бл. 04.00. Від 11.00 до 16.00 сиділи в і біля басейну – добре, що була погода! Правда, сонце мої плечі відчули вже пізніше…
Басейнів тут 5, ми «відвідали» два з них: один з найбільших і другий з гарячою водою і бульбашками. Ще був з фонтаном і холодною водою, великий з міні-фонтанчиками – там було багато сімей з дітьми, і звичайний маленький.
Наша група фактично монополізувала великий басейн: стрибали, плавали, дуріли, як діти; Андрій Сердінов давав майстер-класи з плавання і на численні прохання робив показові запливи (він бронзовий призер однієї з Олімпіад).

Потім вибралися до центру міста, дивилися руїни собору св. Павла, фортецю, попили фреш-соків і повернулися до готелю. Трохи потинялися, послухали джаз, подивилися танго, пожували – і збиратися до від’їзду. Ввечері я ще встигла відправити поштою додому листівку з панорамою Макао.

08 червня 2010 р. Б.

Сьогодні без особливих пригод повернулися до Гонконгу, але вже на іншу його частину – Kowloon, готель The Langham (http://hongkong.langhamhotels.com/).

Живемо на 15 (по-їхньому – 14) поверсі. Номери манюсінькі (порівняно з попередніми готелями), поверхом вище (на даху!) маленький басейн, завтра треба «випробувати»!

Вечеряли в Pecine Garden, там була пекінська кухня, яка надзвичайно смакувало! (дотепер кухня була кантонська) З нового пробували рибку-«мандарин» (має бути в енциклопедії?) і бачили на власні очі, як готується їхня лапша (руками, без використання ріжучих предметів - !!!)

Перед сном зробили прогулянку Avenue of Stars, буду мати фото з металевим Брюсом Лі!

Додатково на http://www.mim.kiev.ua/press/news/2010/1695/

09 червня 2010 р. Б.

Ну що, з басейном в мене «вийшло»! Прокинулася бл. 06.30 і вирішила вже не дрімати, щоб потім не бути надто сонною на заняттях. Басейн невеликий, відчуття, що ти реально на даху, нема, хоча довкола височать хмарочоси. Вранці був вітерець, вода – прохолодна (тут її не підігрівають, як у Венеції), і я була «четверта по списку» (басейн відкривається о 06.00 і ведеться запис користувачів).

Мали лекції-зустрічі в іншому готелі, окремі були досить цікаві. Нас далі «розгодовують», але (що парадоксально) в результаті сподивання всієї цієї їди ми… худнемо! Дівчата просто в захопленні, дехто (в т. ч. хлопці) схуд на 5-8 кг!

Коли йшли до автобуса, бачили китайське весілля (сучасне).

Ввечері вибралися на нічний базарчик, вчора дехто з наших був і повернулися захоплені. Щоправда, проф. Вонг перелякався, коли йому вчора говорили про наші ініціативи, - мова йде про місце, де сконцентровано продаж копій відомих брендів, і не весь бізнес легальний…

10 червня 2010 р. Б.

Від ранку дощить, так що з басейном не вийшло повторити і не вдалося побачити роботу Терміналу «з середини» (тобто, на дворі, бо там відбувається основна робота).

Сьогодні були на третьому в світі за маштабністю «складі вантажів», якщо можна це так назвати – Гонконгському міжнародному терміналі. Через нього проходить маса вантажів, площа – велетенська, багато кранів, які розвантажують або навантажують кораблі, баржі, вантажівки. Як нам розповіли, щогодини опрацьовується 30 контейнерів! Їхній найбільший корабель в стані помістити одночасно 13 тисяч...

Були в приміщенні, бачили 2 кіно про Термінал, спостерігали за роботою диспечерів. Звернули увагу – практично нема жінок…

Другий на сьогодні (і останній на подорож) візит був до компанії Watson’s Water, яка є основним виробником питної води в Китаї. Що цікаво, вони беруть практично воду з крану, очищують її, розливають в пляшки і бутлі – і продають! І її купують, та ще й як! Вони поставляють цю воду навіть в Гонландію!!!
Мають також лінії з розливу апельсинового соку, концентрат для виготовлення якого привозять із… Бразилії. А ще показували процес виготовлення пляшок.
Це виробництво входить до V. S. Watson Group, якій належить також найбільша в світі мережа аптек, і яка викупила в Україні мережу ДЦ!


11 червня 2010 р. Б.

Сьогодні провели день в Science Park, де зосереджено офіси компаній та інституцій, які орієнтують свою діяльність в сфері наукових досліджень та розробок. На вході нас зустрічала презентація професійного життя минулорічного лауерата в галузі фізики, який працює саме тут.

Чогось більш особливого не відбулося: питання, відповіді, презентації бізнес-ідей, коментарі та поради професора Вонга… Враження, що всі живуть очікуванням кінця!

Все офіційне завершилося бенкетом. Страв було 16 (бо бенкет), деякі ми куштували вперше, але дуже цим не переймалися. Хто хотів, міг спробувати китайську рисову горілку на 52%...

Отримали по сертифікату, модній іменній флешці та важкій штукенції із панорамою міста – красота! Проф. Вонга одягнули у вишиванку (Світлана Крузе подбала!), нафотографувалися! Більшість вирішила, що буде спати в літаку (хоча нам завтра ще цілий день мандрувати містом!) і поїхала на якусь моднячу дискотеку.

Завтра – додому! «По дорозі» (бо літак аж в 23.00) заїдемо до Великого Будди. Як дозволить погода, піднімемося до нього на Sky Lifts – кажуть, що на цей раз це буде значно вище, ніж в Ocean Park. Принаймі, проф. Вонг «заспокоїв», що якщо хтось злякається, його вивезуть на гору автобусом… Ризикнути на решту грошей?

Мандрівка в оточенні 51 дорослої особи була досить цікавою; інколи складалося враження, що це великі діти, які тимчасово мають змогу побути без батьків! Ми звикли до нашого автобуса, навчилися так «складатися», щоб мандрувати з максимально можливим комфортом. Звикли один до одного, до жартів, які зрозумілі тільки нам. До постійних переїздів, зміни пейзажів за вікном та їжі. Але – так хочеться додому!

Додатково на http://www.mim.kiev.ua/press/news/2010/1697/