середу, 11 березня 2020 р.

Основи Change Management для бізнесу в Україні


Не думай, що люди проти тебе;
 в більшості випадків вони просто за самих себе.
Джин Фаулер

«Проєкт будівництва у Стриганцях сучасного комплексу з випалювання вапна… наштовхнувся на опір місцевої громади,» – це цитата із статті в КУРСі* про типову для Івано-Франківщини ситуацію. Зазвичай, проблеми виникають, якщо ми дивимося на проект без розуміння взаємозв’язків з оточенням та не маємо практики системного впровадження змін (а тому, як мінімум, недооцінюємо ризиків та не усвідомлюємо, якими своїми діями можемо зашкодити).

Будь-яка новація, навіть якщо вона корисна, - це зміна. А будь-яка зміна, особливо в українському суспільстві, провокує неспокій, страх, що буде/стане гірше і т. п. Громади Західної України мають ще одну цікаву особливість, - чим вони менші, тим болючіше сприймають будь-які події на «своїй» території. І мешканці цих громад реагують як звичайні люди з певним життєвим досвідом і недовірою до будь-яких змін. Апелювання до висновків експертиз, згадки про іноземні інвестиції чи сучасне обладнання, адвокація з боку держструктур в таких випадках, особливо пост-фактум, не допомагають з формуванням довіри, а тільки посилюють протистояння.

Що ж робити бізнесу, який хоче розвивати підприємство на наших теренах? Тут нема нічого надзвичайного, як також не потрібно «винаходити велосипед», - теорія змін Курта Левіна з його «аналізом силового поля» допомагає не тільки діагностувати ймовірні загрози для проекту, але й на практиці змоделювати ситуацію, коли самі мешканці громади будуть хотіти змін! Для цього достатньо:
-        усвідомити, що будь-які зміни в бізнесі, як в житті, потребують уваги на всіх етапах втілення;
-        проаналізувати ситуацію в громадах ймовірного розміщення (фактично – провести «аудит ризиків»);
-        інвестувати в створення сприятливого середовища (ідеально - ДО інвестування безпосередньо в підприємство).

Що робити підприємству в Стриганцях? Кроки ті ж, тільки зусиль і ресурсів потрібно тепер докласти на порядок більше, - долати пряме протистояння непросто і кризово, як також важливо зробити все максимально коректно і витримано.

неділю, 3 листопада 2013 р.

«Маніпулятивні техніки» в продажах. 2: Ефект «не можна».

Традиційне завдання як для учасників навчань з питань спілкування, щоб ви могли відчути на собі дію ефекту «не можна»: «Спробуйте хвилину НЕ думати про червону мавпу»… Вдалося? Якщо ні, - це абсолютно нормального для нашого підсвідомого сприйняття. Ті, кому вдалося, мусіли свідомо зосередитися на іншому образі, достатньо «сильному», щоб нейтралізувати вплив «червоної мавпи».

В 90-х роках «жертвою» цього ефекту став івано-франківський студент, який не повірив, що звичайну лампочку не можна вийняти з рота, не пошкодивши, - і проблему довелося вирішувати черговому лікарю місцевої лікарні. А що час був дуже пізній, то цей лікар аж ніяк не зрадів, коли незабаром привезли таксиста, який возив згаданого студента до лікарні і, в свою чергу, не повірив, що «не можна».

Приклад дії ефекту в продажах можемо спостерігати в торгових мережах, коли покупцям пропонують товари по спеціальній ціні, «візуально» значно меншій, ніж «вчора», але – з обмеженням кількості товару «в одні руки» («Максимум 6 уп.», «Не більше 3 кг» і т. п.) Спробуйте поспостерігати за тими, хто купує цей товар, - зазвичай, купують максимально можливу кількість! При цьому, активніше реагують на «не більше», ніж на «максимум», через присутність у формулюванні частки «не».


Щоб подолати спокусу такого придбання, покупець має 1) бути критично налаштованим до продукту / «походу» в магазин або 2) купувати виключно за списком або 3) бути достатньо «скупим»J, щоб змусити себе свідомо проаналізувати доцільність покупки та зробити свідомий вибір, ігноруючи зовнішні «впливи» (в т. ч. «супутні», як тиск з боку чоловіка/дружини ін., які природно також попадають під вплив ефекту). Посилює дію цього ефекту «радянський синдром», - майже «генетична» пам’ять про дефіцит в часи СРСР, коли в більшості люди «по максимуму» скуповували все, що «викидали» в магазинах.

«Маніпулятивні техніки» в продажах. 1: Подарунок.

Людина має два мотиви поведінки:
один справжній і другий, який красиво звучить.
Генрі Форд

Короткі дописи в цій тематиці не завжди будуть «відкриттям» для читача. Вони радше покликані занотувати актуальні думки щодо теми, певні висновки, «щоб не забулося». Це буде спроба проаналізувати існуючі практики, з акцентом на бізнес в Україні, з точки зору «отримання результату» та ризиків від неадекватності застосування. Прошу користати!


Нещодавно ситуативно вдалося порівняти два підходи до стимулювання продажу батончиків «Барні» в мережі супермаркетів «Сільпо».

Спершу упаковки батончиків продавалися по три вкупі за ціною, трохи більшою за 38 грн. Звісно, окремі покупці купували, але не надто активно, полиці залишалися практично заповненими товаром.

За кілька тижнів «стиль» змінився: тепер можна було купити дві упаковки по ціні 19,56 грн. і отримати третю в подарунок (символічна 1 коп. є тут і в інших випадках «законодавчою формальністю»). Вже в день «старту» акції упаковки «зникали» із стелажа як за порухом чарівної палички. Якщо підрахувати, ціна такого придбання була дещо дорожчою, ніж в попередньому випадку, - 39 грн. 13 коп. Чому так?

Продаж по меншій ціні – це все одно продаж, і хоча вартість одиниці буде менша, підсвідомість «говорить» нам, що для цього потрібно купити 3 упаковки. В другому випадку, навіть розуміючи, що доведеться заплатити більше, ми швидше схильні придбати 2 упаковки, тому що третю нам подарують!!!

Зверніть увагу, що підхід «3 за ціною 2» чи «-50% на наступну упаковку» - не «те саме»! В цих випадках за все потрібно буде платити. Ми не проти купити дешевше, але отримувати подарунки все ж приємнішеJ

Але тут слід бути дуже уважними, подарунки мають бути відповідними!!! Велосипед в подарунок при купівлі автомобіля може спричинити зворотній ефект, а бейсболка в подарунок покупцю квартири тільки викличе сміх. І таких прикладів на теренах України, на жаль, більш ніж достатньоJ

четвер, 17 січня 2013 р.

PR в житті, політиці та бізнесі: «отрута» чи додатковий засіб для просування?


Імідж – миттєве фото; репутація – фотоальбом,
який наповнюється з часом. (Невідомий автор)

Назва цього допису є своєрідним «міксом» назв двох вже дещо давніх подій Групи розвитку бізнесу: кіноклубу та практикуму Тараса (Кобця).

Займатися «PR» тепер «модно», навіть більше, - «ПіаРом» тепер називають практично все: події, рекламні кампанії, благодійну допомогу… При цьому, ніхто ані із замовників, ані з виконавців особливо не переймається адекватністю результату точніше, «бачить» його не зовсім відповідно: наші продажі повинні зрости! І не дивно, що часто цей ріст залишається в наших мріях.

Вікіпедія подає досить якісну статтю про т. зв. «Зв'язки з громадськістю (англ. public relations, PR) - це систематична діяльність компанії, що спрямована на зміну переконань, ставлення, думок (опіній) та поведінки різних груп людей (цільових груп) стосовно компанії, її продуктів, послуг, а також конкретних проблем, ідей та дій. PR водночас може бути достатньо оперативним інструментом комунікаційної стратегії компанії, реалізуючи довгострокові задачі зі:
·                    створення та підтримки корпоративної репутації компанії,
·                    налагодження необхідних контактів,
·                    переконання конкретних цільових груп.»

За твердженнями цього ж джерела, існує понад 500 визначень поняття, але всі вони солідарні в одному: PR стосується кожного, в кого є контакти з іншою людиною або організацією чи соціальною думкою. Де тут продажі?

Я недарма виділила вище слова «систематична», «цільових груп» та «довгострокові задачі». Ви можете надавати допомогу сиротинцям, реставрувати церкви чи ставити свій банер на черговій вечірці, але якщо «вигодонабувачі» (ті, хто реально користає з вашої підтримки) не є вашою цільовою аудиторією, не слід очікувати прямих змін щодо продажу.

Роблячи що-небудь під знаком «ПіаР», зазвичай думають: все зміниться, коли про мене більше дізнаються, коли я та мій бізнес стануть «відомішими» і т. п. І тут виникає перша особливість: виключно знань не достатньо, важливо інше: якими нас «бачать» люди, які «знають»? + «знати» не означає «любити» чи «хотіти мати»!

Друга особливість: не розуміючи, як формується це «бачення», частина бізнесів просто «переінвестовують». Скажімо, якщо ви продаєте «бюджетний» товар (орієнтований на незаможного споживача) і замовите обкладинку в глянцевому журналі, ваші продажі не тільки не зростуть, але й мають ризик впасти (оскільки у вашої цільової аудиторії може скластися хибне бачення, що ви їй «не по кишені»). Крім того, ви ризикуєте сформувати хибну думку у вищого сегменту, - заможніший клієнт звернеться до вас за товаром і розчарується, бо не отримає очікуваного рівня ціни, якості тощо.

Третя особливість: спровокувавши в цільової певні очікування, їх потрібно постійно підтримувати. "Підтримка" в PR - це відповідність ВСЬОГО, що робить/говорить ін. компанія цим очікуванням. Якщо ви фінансуєте потреби організації інвалідів або робите різдвяні подарунки мешканцям старечих будинків, але відмовляєте в роботі неповносправним чи старшим пошукачам, - вся ваша ПіаР стратегія "коту під хвіст".

Цитата на початку допису якнайкраще ілюструє результат «процесу ПіаРу», незрозумілий для багатьох компаній та спеціалізованих агенцій. Більшість гарячково «штампує» фото до власного «фотоальбому», не задумуючись, чи пасують світлини одна одній. Чи варто дивуватися, що в нашому регіоні PR працює, зазвичай, якщо не «проти» бізнесу, то точно не «за».

Не полінуйтеся, викладіть всі ваші проекти, рекламні продукти тощо поряд на одному столі, закличте когось незаангажованого та «непосвяченого» і запитайте, що він/вона думає про цю «загальну картину». Гадаю, їхні відповіді вас щонайменше здивують, якщо не шокують. Більшість бізнесів будуть виглядати як дівчина, якій «припекло» заміж: гарячкова зміна вбрання, макіяжу, точок «вилову клієнта» і т. п. Далі вже нескладно додумати аналогії з життя. Чи про такий бізнес ви мріяли?

PR «може бути достатньо оперативним інструментом комунікаційної стратегії компанії», якщо підійти до цієї справи виважено і з розумінням. Ви ж не візьметеся самотужки прокладати електромережу у власному будинку, керуючись тільки тим, що бачили, як це робив сусід Петро? Ризики від неадекватного «ПіаРу» для бізнесу можуть бути не менш критичні, просто це не так очевидно*.

* Щоб практично відчути «чим страшний» неадекватний PR, радимо переглянути кінострічку «Wag the dog / Хвіст, який виляє собакою».

пʼятницю, 7 грудня 2012 р.

Ігри для бізнесменів. Частина 2. МАФІЯ

Не думай, що люди проти тебе;
 в більшості випадків вони просто за самих себе.
Джин Фаулер

Гра Мафія завдячує своєю появою студенту МДУ, який придумав її в далекому 1986 р. Створена як бізнес-гра, вона набула поширення після переїзду автора до Америки. Тиражування різних варіантів Мафії як «масової» гри, студентські турніри та «зіркові» вечірки на ТБ сформували в нашому суспільстві її імідж як розвагової події, костюмованої забави. Такі «варіації» зіграли злий жарт з Мафією, багато хто (особливо, бізнес) трактує її тепер як щось серйозне і не варте уваги.

При вмілому модеруванні та відповідних акцентах, гра є неймовірно ефективним інструментом, який дає можливість не тільки ефективно тренувати особисті якості, як спостережливість, критичність, швидкість мислення, але й практично засвоювати знання і вміння «зчитувати» мову жестів, міміки, виробляти навички імітації різних соціальних ролей, вміння вести дискусію за будь-яких обставин, приймати рішення в умовах невизначеності.

Ефективність від використання «Мафії» настільки відповідна, що МВС Росії включило її до навчальних програм з підготовки працівників правоохоронних органів. В Китаї гра використовується для лікування залежності від азартних ігор, США – суспільної адаптації «важких» підлітків, в Європі - як складова професійної підготовки, з метою розвитку групової взаємодії та внутрішньої комунікації.

Для бізнесу ефективність гри особливо актуальна: від наших рішень, прийнятих в процесі переговорів, часто залежить дуже багато. Ми використовуємо її час до часу в т. ч. як дієві «ліки» для компаній, де в основі проблем з продажем, дебіторською заборгованістю, внутрішньою комунікацією – брак розуміння особливостей спілкування, «стирання меж» між особистими і професійними стосунками, превалювання «конкурентної боротьби» над кооперацією, в т. ч. всередині колективу. Бажаної ефективності можна досягнути після трьох місяців «терапії» (при умові використання гри двічі на тиждень). Небажано грати частіше, отримані знання та навички не встигають «засвоїтися», як також є ризик почати грати «технічно».

«Мафія» - це «салонна» командна психологічна рольова гра із детективним сюжетом. Вона для тих, хто прагне читати думки опонента, навчитися відрізняти «блеф» від правдивих емоцій, спостерігаючи за його рухами та мімікою, залишатися впевненим і переконливим незалежно від ситуації. Гра в окремих деталях нагадує покер, але успіх в ній залежить не тільки від інтуїції та вміння «вираховувати», але й від командної взаємодії, сміливості довіряти та ризикувати.

Що важливо врахувати: навчальний ефект для бізнесу дає максимально наближений до класичного варіант з мінімальними обмеженнями та кількістю "рольових" гравців, коли спілкування орієнтоване на відкритий діалог та є максимально толерантним, гравці отримують об'єктивну інформацію про події та мають змогу аналізувати без маніпуляцій з боку модератора!

Правила гри на початку окреслюються в загальних рисах. Під час її проведення виникають різні ситуації, часто непрогнозовані та неочікувані, тому гра розвивається відповідно до ситуації «тут і зараз», і учасники змушені оперативно шукати шляхи її вирішення.

Якщо учасники раніше не мали змоги брати участь у грі, — це не проблема; найчастіше якраз «новачки» опиняються у найвигіднішому становищі: досконалого знання правил не потрібно, нюанси пояснює модератор, а чесний вираз обличчя тільки на руку. З набуттям досвіду грати стає все складніше та ризиковіше, але й, водночас, захоплююче.

Грати в гру можна і вдома чи на відпочинку, не обов’язково, щоб товариство було знайоме між собою; карти можна, при бажанні, виготовити самотужки, використати з комплектів ін. ігор тощо. При цьому варто враховувати, що результат від гри залежить від того, які завдання ви поставите перед організаторами!

П. С. Додатково радимо переглянути кінострічку Липучка/Flypaper (2011), http://bookcasepm.blogspot.com/2016/07/flypaper-2011.html, яка достатньо реалістично дає змогу відчути динаміку гри та емоції/переживання учасників.

понеділок, 26 листопада 2012 р.

«Свідома конкуренція»: акцентуємо на відмінностях з користю для бізнесу



Немає потреби змінювати те, що бачимо,
 а лише наш спосіб бачення цього.
Ентоні де Мелло

Минулих вихідних ми приймали гостей, тож довелося розшукати спи-мішки. Один з них пригадав мені історію його придбання. Це був мій перший власний спи-мішок і купляла я його в далекому 1996 р. в Торонто (Канада). Пам’ятаю, що ми робили вибір між двома абсолютно однаковими в усьому, крім кольору і … ціни. Власне, звернули більше увагу на останнє: вартість першого була 40 кан. дол., другого – 30. Коли запитали, чому на один з варіантів тієї ж «моделі» ціна суттєво нижча (-25%!!!), отримали відповідь: колір «неходовий». Вгадаєте, який ми купили? «Неходовий»)

Варіанти «оправдань», крім вже озвученого «неходового кольору», я нещодавно зустрічала в ІФ у фармації: товар в трішки пошкодженій упаковці (що точно не вплинуло на ліки!!!) мені продавали за значно нижчою ціною. Тому, з огляду на мою теперішню практику, мимоволі спробувала проаналізувати ситуацію з точки зору бізнесу.

25% різниці в ціні - це суттєво, одразу звертає на себе увагу, робить з аналогічного товару з незначними відмінностями реального конкурента.

Такий підхід може бути дуже ефективним, якщо:

1) буде зроблено акцент на зовнішніх відмінностях, які абсолютно не впливають на якість товару, його «функційність» та ефективність у використанні, тобто, споживач використає його за призначенням без жодних ризиків, але додатково ще й зекономить (не завжди «неходовий колір» буде відповідним аргументом, як в прикладі вище, адже є товари для яких колір – надзвичайно суттєвий!);

2) підхід буде використовуватися виключно до нових товарів/послуг, щоб в клієнтів не було змоги порівнювати із «вчора», або до всіх аналогічних (як у випадку з медикаментами);

3) ви НЕ будете робити знижки, а сформуєте на такий «неходовий» товар оптимально відповідну (а не «максимально можливу») для вас ціну, а на «кращий» - піднімете її на 10-25-??% (різниця має бути відчутною та оправданою, в т. ч. з урахуванням ситуації на ринку); такий підхід цілком можливий, якщо взяти до уваги, як «творяться» націнки в українському бізнесі, і він цілком виправдає себе, оскільки має суттєво збільшити прибутковість за рахунок в першу чергу «обороту», а не ціни;

4) і в наших умовах - найважливіше!!! НЕ потрібно "тотального застосування" та копіювання в "сусідів", це просто "вб'є" ініціативу, як наші ресторатори вже зробили це з "підвішеною кавою" в ІФ; унікальність та помірність тут важливіші за все решту.

Звісно, не спробуєте – не довідаєтеся, чи «спрацює». В будь-якому випадку, в нашому світі, що постійно змінюється, ми ризикуємо завжди, і даний підхід зовсім не посилює такого ризику, швидше навпаки. Тому – раджу спробувати!

П. С. Щодо питання: «що буде з іншим, «ходовим» товаром»? Думаю, він буде продаватися зовсім не гірше за «неходовий», адже ви 1) створите в свідомості клієнта «конкурентну дію» (тут варто перечитати мій попередній допис з тематики) та 2) серед нас чимало небажаючих відчувати себе «аутсайдерами», тому «кращий» товар також буде мати свого покупця.

понеділок, 19 листопада 2012 р.

Ігри для бізнесменів. Частина 1. CASH FLOW (Грошовий потік)



Всі скаржаться на нестачу грошей,
але ніхто не скаржиться на брак розуму…
Макс Гольцберг

Бізнес-гра під назвою CASH FLOW була розроблена Робертом Кіосакі, автором видання «Багатий тато, бідний тато», в 1996 р. CASH FLOW (Грошовий потік) має в основі своєрідну «філософію досягнення», коли ми отримуємо те, чого насправді прагнемо, а не що декларуємо. Унікальність гри полягає в тому, що вона дає змогу оцінити власні життєві стратегії, ті, які зазвичай не помітні під час роботи і побуту, та не вимагає від учасників спеціальних економічних чи фінансових знань.

Гра створює умови для кращого розуміння основ управління фінансами, обліку та інвестування, практичного засвоєння знань і вмінь контролювати витрати та «бачити» можливості; сприяє виробленню розуміння цінності часу, ставлення до грошей як до засобу досягнення цілей; навчає думати і приймати рішення в умовах обмежених ресурсів, ризикувати і формувати команду, не витрачати більше, ніж можеш собі дозволити, логічніше розподіляти фінансові потоки, ефективніше використовувати ресурси (час, гроші, знання ін.)

Ефективність від гри була настільки вражаючою, що вона миттєво набула популярності, і не тільки в середовищі бізнесу. Відповідно, виникло багато інтерпретацій, як також т. зв. «адаптацій до реалій». Ті з нас, кому доводилося грати виключно в такі «адаптовані» версії, навіть не підозрюють, що один з варіантів назви «Щурячі перегони» має під собою дуже практичне підґрунтя, - в оригінальній версії гравці використовують подвійні фішки: фігурки щуриків і кусники «сиру».

Те, чому оригінальне Cash Flow набагато ефективніше, ми виявили в результаті «порівняльного тестування». Адаптовані версії відтворюють середовище, максимально наближене до того, в якому ми з вами перебуваємо (власне, це є їхнім основним «козирем»). Звичайно, так грати комфортніше, зручніше, бо не потрібно надто перебудовувати свій спосіб думання, в той час як оригінальна версія «опускає» нас в реалії, які суттєво відрізняються від звичних.  Фактично, в адаптованому варіанті ми набуваємо технічних навичок і вчимося краще «виживати» в звичному нам середовищі, в той час як в оригінальному наше бачення світу «тріщить по швах», - і ми змушені швидко «сканувати» незвичне середовище, вираховуючи загрози і можливості, ризикуючи і втрачаючи чи здобуваючи, виробляємо нові «правила гри».

Що ми першочергово потребуємо як люди і власники бізнесу? Коли «раптом» стається чергова криза, зміна законодавства чи валюти тощо, які навички нам будуть більше в пригоді: вміння «відбудовувати» минулу реальність чи швидко і якісно «вираховувати» можливості, які може надати нам нова, хай і така не схожа на «вчора», - ? А якщо минуле не було суперкорисним чи надміру ефективним? Повертати корупцію, неадекватну податкову систему чи створити «нову реальність»? Оригінальне CASH FLOW при відповідному модеруванні допомагає «змінити мислення», розширити межі нашого бачення світу навколо та нас в ньому, «відкриваючи» перед нами можливості, які раніше ми просто не зауважували. Оригінальна версія в наших умовах допомагає відчути, наскільки ми є "гнучкими", сприйнятливими до змін та готовими, при потребі, відкинути існуючі шаблони і "йти невідомим шляхом".

На жаль, існує тільки єдиний російськомовний варіант сертифікованої гри виробництва ТОВ «Попурри» (Москва), українських варіантів оригінальної гри, знову ж таки, на жаль, поки що нема. Одна з причин, яка повпливала на такий стан справ, - випуск (та, відповідно, придбання) ліцензованих ігор Р. Кіосакі справа не з дешевих. Тому, хочеш не хочеш, єдиний шлях придбати оригінальну російськомовну версію – це звернутися до http://cashflow.com.ru/Заграти в гру можна в Cash Flow клубах, які існують тепер в багатьох містах України, знайти їх не складно, питання тільки в тому, яку гру вони використовують та на який результат, відповідно, вам розраховувати.

Додатково (і дуже ефективно та бюджетно виправдано) можна використовувати гру для діагностики персоналу. Що дозволяє з'ясувати така "діагностична гра":
- цілеспрямованість та "зібраність";
- вміння швидко приймати рішення в умовах невизначеності, реагувати на виклики та співпрацювати з іншими, як також (і це найголовніше)
- "здібності" до самонавчання, адаптації (останнє важливо з огляду на те, чи і що варто вкладати в персонал, чи виправдає він додаткові інвестиції в себе).